Історія Бібліотеки села Жабокрич

    Бібліотека - це невід'ємна частина нашого життя, з нею ми знайомі з дитинства, але чи знаємо ми її історію створення. Саме про історію заснування бібліотеки у селі Жабокрич найбільше зібрала інформацію колишній працівник бібліотеки Бдікіна Ольга Василівна ось що вона пише: люди згадують, що в селі на кожній вулиці після розкуркулення у добротних хатах відкривалися так звані хати-читальні. Смішна Марія Іванівна згадує, що на їхній вулиці Заболотного у хаті читальні працювали Івасько Олександр Іванович та Іван Миколайович Борисенко, вони також працювали і в лікнепах, де вчили людей грамотності. На моїй вулиці 50-річчя Жовтня колись була хата-читальня в хаті, вигнаного владою дяка. Зараз на цьому місці проживає Мотрук Іван Степанович. Була ця читальня поруч із церквою Діви-Марії. Добротні садиби розкуркулених господарів були віддані під господарства новоутворених колгоспів і хати-читальні. Так на Слободі у садибі Рибачка Архипа була контора колгоспу «Шмідта». У конторі в одній кімнаті у 1945 році відкрилася слобідська бібліотека. Тут першою бібліотекаркою була Дерибало Фросина Порфирівна, людина грамотна 1924 р. народження. Вона згадує : «Нам приходила посилка з 30 книжок, я їх розставляла у шкафчику. Звідки приходила посилка не пам'ятаю. Люди приходили, це була молодь ,я їм записувала книги".

 Саме йшла ще війна і дорослих не було, тому молоді люди, хто вмів читати: Захарко Йосип, Сапожинський Микола, Кирилюк Іван взяті книги читали в сім'ях і на так званих  вечорницях, де збиралося багато молоді. Самою популярною книжкою була книжка про Мєрєсьєва, дитячих книжечок було дуже мало, були книжки про любов, про війну і закони СРСР, про фронт.

Нам, грамотним людям: комсомольцям, бригадирам, агітаторам прикріпляли по 10 хат для того, щоб ми ходили і вчили людей писати, читати , рахувати і розписуватись. Пропрацювала я з 1945 по 1948рік.»

    

      Хоча самою першою бібліотекою була центральна, що відкрилася у 1944 році, після звільнення села від німецьких загарбників, у приміщенні ще довоєнного Будинку культури, яким завідував Федорук Іван Павлович. Першим і найстаршим бібліотекарем у селі був Мотрук Павло Дорофейович, людина грамотна, але без спеціальної освіти. Йому на зміну в 1955 році прийшов бібліотекар із спеціальною бібліотечною середньою освітою„який закінчив Тульчинський культосвітній технікум Василенко Іван Павлович. Бібліотека складалася з двох кімнат: кімната з фондом і читальний зал, світле і гарне приміщення , широкий коридор.Опалення було пічне, зарплату видавала сільська рада, в клубі працювало 2 технічки Федорук Марія і Губернатор Ольга, що прибирала в бібліотеці. Згадує Сокар Марія: «Я закінчила 10 класів і нас двох дівчат брали до бібліотеки допомагати робити переєрестрацію книг. Працювала в бібліотеці ще Давикоза Віра, у бібліотеці на той час було багато читачів. В 1965 році на день Конституції урочисто відкрили новий Будинок культури., який очолив молодий спеціаліст Кошовий Микола Якович. Зразу відкрилася і бібліотека, яку перемістили із старого приміщення. Першою тут працювала молода, дуже обдарована дівчина Кобець Ольга. Її запам'ятав Кошовий Дмитро Петрович, хоч був ще малим, не лише як доброго бібліотекаря, але й як виконавицю арії Наталки - Полтавки, активну учасницю пісенної творчості.

Надалі бібліотечні кадри почали мінятися. Тут пацювали : Земляна Марія Іванівна, Стефанко Віра Тодосівна, Цимбалюк Ліда Іванівна., Товмаченко Анастасія, Мазур Галина, Ногаль Ніна, Дерибало Тетяна, Бугай Марія, Франко Людмила, Смішна Любов. Кришталь Світлана, Чепіль Оксана, Бдікіна Ольга, Коновалова- Побережна Лариса,з 2011 року бібліотекарем є Хуторна Ганна.